Виховна година присвячена «Пам’яті героїв Небесної Сотні» в 2 класі
19 лютого в Іванівському НВК відбулося свято присвячене «Небесній Сотні» в 2 класі.
Виховна година
«Пам’яті героїв Небесної Сотні»
Мета: виховувати у дітей шанобливе ставлення до героїчного історичного минулого України, усвідомлення духовної єдності населення всіх регіонів України, виховання людяності, гідності, справедливості, толерантності; формування в учнів активної життєвої позиції, громадянського самовизначення, прагнення до самореалізації в Україні, розвивати почуття гордості за Україну, її історію та видатних людей.
Слово вчителя.
Земля моя рідна – це моя Україна! Щасливі ми, що народилися і живемо на чудовій, багатій землі. Тут жили наші прадіди. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій.
Тут ми робили свої перші кроки, відкривали навколишній світ. Тут нам уперше забриніли звуки рідної мови, завдяки якій ми усвідомили самих себе. Тут ми навчилися відповідати усмішкою на усмішку, співчуттям на чужий біль.
Збереглася давня легенда ще козацьких часів: коли на країну нападали вороги зі сходу і заходу, півдня і півночі, коли в нерівних боях полягли кращі захисники народу, на велику раду зібралися старі вожді, наймудріші книжники, сліпі кобзарі. "Що чинити далі? – з болем і розпачем запитували вони. – Розбиті наші останні полки, захоплені ворогами останні фортеці…” І тоді піднялися найдревніші із кобзарів:
- Неправда, - сказали вони, - останній полк ніколи не може бути розгромлений, остання фортеця ніколи не здається! Бо це те, що в душі кожного: наша дума, наша пісня, прадавні звичаї і традиції. Їх можна віддати лише добровільно – але ми не віддамо, бо ми народ одвічний, потужний і життєдайний. Биті, знекровлені, палені й топтані, ми знову піднімемося з руїн, із попелу, і знову воскреснемо, розквітнемо, забуяємо!..
І справдилися пророчі слова того кобзаря.
Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. Ми з вами вшановуємо пам’ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни. Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!
На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку стали і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя. То чи може бути забутою кров героїв, пролита на вулицях Києва? Чи можемо ми, живі, забути невинно убієнних? Можлива лише одна відповідь – Ні!
Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробування і не скорилася. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.
Майдан та Революція гідності потрясли не тільки Україну, а й увесь світ. Україна продемонструвала Європі і всьому світові, що українці - міцна духом волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояти свій демократичний вибір. Майдан став місцем правди і свободи, добра, дружби, братерства й гідності. Сьогодні на сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Саме за це зараз в АТО воюють сини-герої. На полі битви – захисники, воїни. Давайте вшануємо їхню пам’ять та пам’ять всіх загиблих в АТО та героїв Небесної Сотні хвилиною мовчання.
(Запалити свічки пам’яті)
Президент України підписав Указ «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні». Відтепер щорічно 20 лютого по всій Україні відзначається День Героїв Небесної Сотні – на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року — лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.
Небесна сотня і відважні українські воїни померли не лише за Україну. Вони поклали голови за те, щоб ми посіли гідне місце в родині європейських народів. З часів Другої світової війни жодна нація за право бути європейцями ніколи не платила такої високої ціни. Тому присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять героїв Небесної Сотні та військових, які боронили єдність та суверенність нашої держави у зоні проведення АТО.
Герої не вмирають!
Вчитель: На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати.
Учень 1: Небезпека стала очевидною. Із останніх сил боронилася молодь від ворога, який розстрілював її на короткій дистанції.
Учень 2: А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легкою, хоч майдан ридав.
І з кров’ю перемішана сльоза
А батько сина ще не відпускав!
Учень 3: Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий.
Учень 4: І рани їхні вже не їм болять.
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна Сотня в вирій полетіла…
Вчитель: Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.
Учень1: А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.
Учень 5: Сто життів – нанівець,
Швидше б кату – кінець
І початок новий Україні.
Без вагань і прикрас
Хтось вмирає за нас,
А точніше – за наше прозріння.
Учень 6 : Там де мир і тепло,
Їм би краще було,
Але доля героїв така є:
Вмить усе – шкереберть,
Перемога чи смерть.
Бо ж - до Раю рабів не пускають.
Учень1: Не плачте, мамо! Ваш син ще прийде до Вас. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас…
Звучить пісня «Мамо, не плач».
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово матусю не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову Ангел співає
І рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, тут сумно буває,
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що від нині будеш сама.
Тебе я люблю. І люблю Україну.
Вона, як і ти, була в мене одна.
Вчитель: Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.
Учень 2: Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові. Весна вже на порозі.
Виходять троє дітей.
Учень3 : Прийшла в нашу хату тривожна година.
Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
Все треба зробить, щоб жила Україна,
Щоб ворог підступний її не здолав.
Учень 4 : І хай доведеться колись недоїсти,
Чи буде в кімнатах поменше тепла,
Але не дамо ми лихим терористам
Чіплять в нашім небі чужого орла.
Учень 5: В ці дні хай єднає нас думка єдина,
Ми зло в нашім домі долали не раз.
Все треба зробить, щоб жила Україна –
Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!
Albums
- Створено .
- Переглядів: 9742