З давніх-давен люди вірили, що Весну красну приносять птахи на своїх крильцятах з далекого вирію. Тому на Україні не знаходилось зух-вальця, який би вистрелив з рогатки у пташину, що подолала такий важ-кий шлях, щоб повернутися на любу батьківщину.
Чому в Україні віддавна вшановують птахів, які повертаються додо-му із вирію? Очевидно, це пов’язано з народними віруваннями. Адже не тільки птахи відлітають у вирій. Вирієм наші предки називали і той «ін-ший» світ, куди відлітають душі померлих. Може, саме через це такою пошаною користуються у нас перелітні птахи, особливо ластівки і лелеки, руйнувати гнізда яких вважалося важким гріхом. Відгомін цих вірувань зберігся у відомій всім народній казці «Кривенька качечка».

З птахами пов’язано багато повір’їв і прикмет.
За народними повір’ями, від Обретіння (9 березня) перелітні птахи починають «повертати голови додому». Першими прилітали жайворонки, часто ще до Обретіння, тому за їх польотом визначали врожай: якщо леті-ли високо над землею, - на врожай, низько – на недорід. Проте початок ве-сни за народним календарем припадав на Явдохи (14 березня). Відтоді з того часу, а особливо від дня Сорока мучеників (22 березня) урочисто зу-стрічали птахів, традиційно виконуючи весняні обряди, серед яких був і дитячий. Матері пекли для дітвори сорок «жайворонків» (хліб у вигляді птахів), якими вітали кожного зустрічного з приходом весни.
Напередодні дня Сорока мучеників учні Іванівського НВК приручи-лися до народних традицій – провели «День зустрічі птахів».
Всі ми добре розуміємо, що птахи – не лише провісники весни, а й найкращі друзі наших садів, лісів, парків, скверів. Тому потрібно приваб-лювати їх, щоб вони селилися у нашій місцевості і захищали зелені наса-дження від шкідників, а також звеселяли і оживляли наші парки і сади. З цією метою змайстрували і розвісили шпаківні.
Сподіваємось, пернатим друзям сподобаються нові оселі і шкільний сквер перетвориться на справжнє пташине царство.
З новосіллям, птахи!

Albums