Свято присвячене Дню української мови та писемності 2017 року





1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 0.00 [0 Votes]

Свято присвячене Дню української мови та писемності 2017 року

09 листопада 2017 року в Іванівському НВК відбулося свято присвячене Дню української мови та писемності. Після свята всі бажаючі писали радіодиктант національної єдності, девіз якого звучав так: «Нас багато. Ми різні. Але нас об’єднує спільна мета».

 

Фото свята:

PB090005.jpgDSC07301.JPGDSC07304.JPGPB090006.jpgPB090004.jpg

Відео свята:

Фото написання радіодиктанту:

Радіодиктант національної єдності

Сценарій свята:

"УКРАЇНСЬКА МОВА - НАШ СКАРБ"

(На сцену виходять ведучі хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишиваному рушнику).

Дівчинка.

Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Хлопчик.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

 Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.                   

(Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг)

Вчитель. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.У вас, діти,протягом тижня відбувалися конкурси віршів, народних пісень, танців,ігор,день.А сьогодні – наше родинне свято “Українська мова – наш скарб  ”

Дівчинка. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір'я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.

Хлопчик. У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, то ж давайте поговоримо про нашу рідну мову.

              Щасливі ми що народилися і живемо на такій чудовій ,багатій, мальовничій землі- на нашій давній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живут ь наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз , зачувши рідне слово.

1-й учень.

Мій друже, брате,

Звертаюсь сьогодні до тебе

Мовою землі твоєї,

Мовою матері твоєї,

Народу твого мовою.

2-й учень.

Вся історія народу - в мові,

Мова - душа народу.

Позбавити народ рідної мови –

Це означає вбити народ.

3-й учень.

Слова летять у душу як лебідки

І пахнуть п'янко житом і росою,

Калиною, цілющою травою,

Вербички юної дівочою красою.

4-й учень.

Зневажати мову мамину - біда,

Котра пустими зробить наші душі

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калині сушить.

5-й учень.

Зневажати мову - зрадити себе,

А зрадників хто може поважати?

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мова.

6-й учень.

О, не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка,

Ти є душа співучого народу

Що був і є, і буде у віках.

 Чарівниця. Я — Чарівниця, берегиня рідної мови. Не даю їй пропасти в лиху годину і хочу, щоб ви теж берегли і знали українську мову. Я прийшла до вас з глибини віків і дуже хочу почути, що ви знаєте про мову, і як ви розмовляєте, тому що мова — це найбільше багатство народу, а ви, українці, — славні нащадки нашого народу.

 Хочу до вас я звернутися, діти.

 Можна людині без мови прожити,

 Можна без пісні, без загадки й казки?

 Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!

Учень1.

 Як же людині без казки і слова,

 Без задушевної пісні й розмови?

 Думаю я, що таке неможливо.

 Мова людини — це щастя, це — диво!

 

Чарівниця.

 Правильно думаєш. Мова — це диво.

 З нею людина розумна й щаслива.

 Знаючи мову, спілкуються люди,

 Мова загине — й людини не буде.

 

Учень 2.

 Як же без мови? Не уявляю!

 Я щохвилини про щось та й питаю.

 А коли мови не будемо знати,

 Як же ми зможемо світ пізнавати?

Чарівниця.

 В світі ми — люди і правильно, діти,

 Людям без мови не можна прожити.

 Ще повідомити хочу вам я

 В кожній країні є мова своя.

 Кожна людина свою мову знає.

 Любить безмежно її й поважає.

 Рідна одним мова східна — японська,

 Іншим найкраща — китайська, естонська.

 Мова у світі панує англійська,

 Нам найрідніша своя, українська.

Учень 3.

 Ми з вами всі живемо в Україні,

 Мова чудова й пісні в нас чарівні.

 Треба, щоб мову ми вчили і знали

 Й  нею частенько усі розмовляли.

(Звучить пісня "Мова у серці народу", сл. Н.Красоткіної).

1. Неначе юна зоря світанкова.

Ти лісами, степами ідеш.

Українська чарівная мово,

Ти у серці народу живеш. (Двічі)

2. Мелодійна моя, промениста,

Як земля, твій багатий словник.

Українськая мово пречиста,

Ти ж у серці народу навік! (Двічі)

Українська прабатьківська мово,

До зірок через терни ідеш.

Рідна мово моя пелюсткова,

Ти у серці народу живеш! (Двічі )

 

Учитель. Діти, а тепер я прочитаю кілька уривків із віршів, а ви відгадаєте, хто їх написав:

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть...

("Садок вишневий коло хати")

Тече вода з-під явора,

Яром на долину,

Пишається над водою

Червона калина.

("Тече вода з-під явора")

 

Там батько, плачучи з дітьми,

(А ми малі були і голі)

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині.

("Якби ви знали, паничі...")

 

Хто написав ці проникливі, хвилюючі рядки? Так, їх написав український поет - Тарас Григорович Шевченко. Т.Г. Шевченко з цього приводу сказав:

 

Учень.

Ну що б здавалося, слова -

Слова та й голос - більш нічого.

А серце б'ється - ожива,

Як їх почує.

 

Друзі, давайте пригадаємо та й заспіваємо пісні на слова Тараса Григоровича.

 

Вчитель. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі.

Учні (хором). Це наша рідна мова.

Я — україночка. Хоч зовсім ще маленька ,

Але ходжу до школи в перший клас!

 Читати я навчилася легенько,

 Бо дуже гарна рідна мова в нас.

 Це українська мова промениста.

 Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

 Багата, як земля, джерельна-чиста

 І тепла, наче мамина рука.

 Я вчуся нею гарно розмовляти,

 Читаю вірші і пишу слова,

 Бо рідну мову треба добре знати,

 Вона чудова, ніжна і жива,

Учень. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

Учениця .Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата.

Учень. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

Учениця.  А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, а саме у 1991 році. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли і не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона живе.

Учень. Бо й не змовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна наша українська мова.

1-й учень.

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

2-й учень.

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

3-й учень.

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто безліч знань.

Чарівниця. Молодці, діти. Ви гарно говорите про мову. Але чи знаєте ви, що у нашій рідній мові є «чарівні» слова?

Діти. Так, знаємо! (Діти називають «чарівні» слова — звертання, привітання, подяки.)

Учениця.

 Є в нашій мові слова пречудові:

 Гарні звертання, слова-привітання.

 Треба їх добре нам пам’ятати

 І повсякденно у мові вживати.

 «Доброго ранку!» і «Доброго дня!» —

 Не забувай говорити щодня.

 А як збираєшся спати лягати.

 Не забувай «На добраніч!» сказати!

Учень.

 Ще коли навіть дитятко в колибі,

 Мама навчає казати «Спасибі!»

 Слово подяки завжди пам’ятай,

 «Дякую!» — слово частіше вживай!

Учениця.

 Слово чарівне відкриє нам казку.

 Лише скажи тепло й ніжно — «Будь ласка!»

 «Прошу», «Пробачте» і «Будьте здорові!»

 Музика лине у кожному слові.

 Ще й усміхнися при цьому чарівно.

 Все, як у казочці, зміниться дивно.

 Настрій поліпшиться, стане приємно.

 Кожен до тебе всміхнеться взаємно.

Учень.

 До гарного слова нам треба звикати.

 Щоб мова була як дзвінке джерело.

 Подумай сім раз, перед тим як сказати,

 Щоб слово твоє людям радість несло.

 Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,

 Напоєне ласкою завжди було.

 З добром і любов’ю від серця летіло

 Й до іншого серця зі щирістю йшло.

Чарівниця. Молодці, діти, «чарівні» слова ви знаєте .

— Іринко, на яблучко!

 — Не хочу.

 — А чому? Як ти мені завтра давала, то я брала ж.

 — А тому, що я тобі давала з «будь ласкою», а ти мені без «будь ласки» хочеш дати!

Мама пояснює маленькій донечці, що треба вітатися із старшими, бути завжди чемною.

 Дівчинка виходить на подвір’я і голосно каже:

 — Добрий день! Добрий день!

 — Доню, а з ким ти вітаєшся, адже нікого нема!

 — Із собачкою і коровою, бо вони старші за мене, а ти ж сама казала вітатися із старшими!

 Чарівниця. Молодці, діти, «чарівні» слова ви знаєте.

 

9-й учень.

Ну де ще є така чарівна пісня?

Серед яких на світі мов?

То серце від журби неначе стисне,

А то повіє радість і любов.

10-й учень.

Пісня українська!

Хто не був зачарований нею?

Вчитель.

Мово рідна, ти бездонна криниця мудрості народної, невичерпне джерело багатства. Хто приходить до твого джерела, той стає мудрим, багатим, як сама українська земля.

4-й учень. То ж мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить.

5-й учень.

Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати,

І найрідніша нам вона.

- Мово! Пресвятая Богородице мого народу!

З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народна.

- Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

- Мово! Велична молитво, у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія!

- Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така.

1-й учень.

Мово рідна, слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

2-й учень.

Як ту мову можна забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?

3-й учень.

От тому плекайте, діти,

Рідненькую мову

І учіться говорити

Своїм рідним словом.

4-й учень.

Доню, моя доню, синьоока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Як би не манили твої очі зваби,

Не посмій вчинити батьківщині зради.

5-й учень.

Не посмій забути

Маминої мови.

Нею квітне поле,

І гудуть діброви.

Можеш призабути,

Запах рути-м'яти,

Але рідну мову мусиш пам'ятати.

6-й учень.

Можеш не впізнати

Голосу діброви,

Та не смій зректися

Маминої мови.

Бо як відречешся,

Кине тебе пісня,

Будеш ти без неї

Наче вишня пізня.

7-й учень.

Любіть свою мову й ніколи

її не забудьте в житті.

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

8-й учень.

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот,

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

Вчитель. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.

1-й учень.

Друзі шановні,

Матусі і тата,

Вдячні ми всім,

Хто прийшов на це свято.

2-й учень.

Ми - українці - велика родина,

Мова і пісня у нас солов'їна.

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх Україна.

3-й учень.

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мова!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,

Як з дитячої колиски мову покохали.

4-й учень.

Вже кінчилось свято

І прощатись нам пора.

Ми бажаємо Вітчизні

Разом. Щастя, миру, добра.

AdmirorGallery 5.1.1, author/s Vasiljevski & Kekeljevic.
Website secured by Security Audit Systems, visit our cyber security website
  • Створено .
  • Переглядів: 463




... ...



Додати коментар


Останні новини: